Стаття з огляду на особливості теми передбачає дві мети дослідження. Перша мета полягає у встановленні природи й характеру, причин, напряму та масштабів добровільної асиміляції русинів-українців Східної Словаччини наприкінці XVIII – в першій чверті ХХ століття, а також обумовленої владними діями цілеспрямованої денаціоналізації українців починаючи з 20-х рр. ХХ століття – задля якомога точнішого визначення чисельності осіб, які мають східнослов’янське русько-українське етнічне коріння. Логічно зумовлена нею, друга мета полягає у коригуванні історичних меж та площі етнічних теренів автохтонного східнослов’янського населення Східної Словаччини. Важливість теми зумовлено тим, що саме питання дійсної чисельності осіб русько-українського походження в сусідніх з Україною прикарпатських державах (Словаччині, Польщі, Румунії) має вирішальний вплив на правосуб’єктність русько-української спільноти та на дієвість реалізації русинами-українцями індивідуальних і колективних прав національних меншин, а також специфічних прав корінного народу. У підсумку ця робота сприятиме засвідченню правомірності претензій русинів-українців на статус корінного народу у Словаччині, з урахуванням голосування держави за Декларацію про права корінних народів (GA/10612), з повним обсягом приналежних такій спільноті прав включно із правом на внутрішнє самовизначення (DRIP: 3, 4).
Завантажити.
Kurinniy_Istorychna chyselnist